Сашко з бабусею Оленою вже третій місяць живуть в селі Жденієво, що на Закарпатті. Для бабусі хлопчика ці края – мала батьківщина, тут вона народилася, але прожила усе життя в Харківській області. Саме у селі Липці, що на Харківщині, її та чотирнадцятилітнього онука застала війна. Хлопець – сирота. Батьки загинули, коли йому було дев'ять, з тих пір вони з бабусею живуть самі. Друга бабусина донька з сином жили у Липцях поруч, допомагали старенькій по господарству. Без того не легке, але мирне, спокійне життя, зруйнувалося в один день.

Відомо, що обстріли Харкова і області почалися з 24 лютого, з першого дня повномасштабного вторгнення росії в Україну це село знаходиться під незаконним контролем збройних сил рф. Спочатку, як усі, сподівалися, що минеться, ховалися у підвалі, потім Олена Василівна вирішила евакуюватись заради онука, крім того обстріли відбувалися щодня, поганих новин ставало дедалі більше.

«У ніч з 23 на 24 лютого я була на роботі, у творчих майстернях у середмісті Харкова, затрималась напередодні допізна, адже треба було закінчити роботу», - розповідає пані Валентина, -«На світанку прокинулась від страшенного шуму, було чутно вибухи, у центрі Харкова панував хаос, усюди дим, грюкіт, над будинками дуже низько літали літаки. Донька у цей час була вдома. Ми вирішили залишитися в академії, адже там був підвал, де ми могли б почувати себе у безпеці».

Валентина разом з донькою Ксенією та іншими родинами художників і працівників академії переховувалась у підвалі. За 2 тижні вирішили їхати. На щастя, квартира жінок знаходилась неподалік вокзалу і академії, тож пішли додому, зібрали речі, взяли кішку і сіли на евакуаційний потяг до Львова. На той момент у Харкові не було світла, не працював транспорт, метрополітен. Люди, які жили на околицях міста і вирішили евакуюватись, діставалися до вокзалу самотужки, спустившись у метро і пішки, у темряві долали кілометри під землею, йдучи залізничними шляхами.

Стартував практичний етап проєкту «Відновлення та підтримка внутрішньо переміщених осіб».

У Рахівській, Ясіняньській та Великобичківській громадах Закарпатської області волонтери провели з дітьми та дорослими заняття з формування та відновлення стресостійкості, які допоможуть їм легше справлятися з негативним впливом війни на психіку. Також з дітьми та їх батьками були організовані і проведені екскурсії до пожежних частин, під час яких гірські рятувальники створили канатну переправу і вчили дітлахів в’язати вузли. Потім ювенальні поліцейські провели правові заняття, під час яких розповіли про правила безпеки. Після завершення всіх занять ювенали Рахівщини організували сумісний перегляд тематичного мультфільму, який сприяв зменшенню емоційної напруги не лише у дітей, а й у дорослих.